Сім чудес Харкова — це сім історичних та культурних монументів, які у липні 2008 року було обрано шляхом проведення інтернет-головування на однойменному конкурсі. Серед них — Держпром (Будинок Державної промисловості), Дзеркальний струмінь, Собор Покрова Пресвятої Богородиці, Свято-Благовіщенський собор, Успенський собор, Будинок зі шпилем, пам'ятник Т. Г. Шевченку. Протягом 2009 – 2010 років на майдані Архітекторів (метро Бекетова) було розміщено їх зменшені копії.
Держпром (Будинок Державної промисловості)
Держпром (Будинок державної промисловості) — перший 13-поверховий хмарочос території колишнього Радянського Союзу, пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму. Будинок має високий естетичний потенціал і функціональність, його будівництво порівнюють з «комунікаційним стрибком». У 1920-ті роки така архітектура була в новинку не тільки в Європі, а й у всьому світі. Будівництво було здійснно у короткий термін — протягом 1926—1928 років (архітектори — Сергій Серафимов, Самуїл Кравець, Марк Фельгер). Споруда є частиною ансамблю центрального майдану міста Харків майдану Свободи. Нині в Держпромі розміщений один з найбільших в Харкові знаходяться підрозділи обласної державної адміністрації, галереї, обласне телебачення. Зараз висота будівлі Держпрому 63 м (до 2001 року висота становила 68 м, через демонтування труби висота зменшилась на 5 м), а разом з першою телевежею, встановленою в 1954 році, становить 108 метрів. Об’єм споруди також вражає своїми розмірами 347 000 м³. Будівля неодноразово використовувалася як символічних образ в літературі і мистецтві.
Альтанка і водограй «Дзеркальний струмінь»
Скляна струмина — один із сучасних символів міста. Як один із найкращих архітектурних пам’ятників Харкова, занесений до енциклопедіії ЮНЕСКО. Його було споруджено у 1947 році (архітектор — Віктор Корж) по вулиці Сумській навпроти Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка. Споруда є центральною частиною розташованого тут скверу. Тут же знаходиться пам’ятний знак відомому харківському полковнику, легендарному українському кошовому отаману Івану Сірку (1610 - 1680) з його крилатим висловом «Рабів до раю не пускають». У 2007 році запрацював оновлений фонтан, під час реконструкції якого встановлено 135 прожекторів. Особливо прекрасне це місце для романтичних побачень у вечірню пору — водограй сяє різними кольорами підсвічування, що робить його неперевершено красивим. Харківська кондитерська фабрика з кінця минулого століття випускає шоколадні цукерки «Дзеркальний струмінь» із зображенням пам'ятника на упаковці.
Собор Покрова Пресвятої Богородиці
Собор — єдиний фрагмент забудови Харківської фортеці з другої половини XVII століття, який дійшов до наших часів. У 1689 році його звели козаки як частину укріплень. Він є цінною пам'яткою української архітектури другої половини XVII століття, унікальним і блискучим явищем кам'яної архитектури. Надзвичайно легкий і стрункий, здалека собор нагадує три свічки, які стоять у ряд. Сьогодні він є частиною ансамблю складі Покровського монастиря, на території знаходяться церква в ім’я Озерянської Божої Матері, Харківська архієрейська резиденція і духовна семінарія, у яку було реорганізовано Харківський колегіум. Саме в ньому упродовж 1759—1764 років викладав видатний український педагог, поет і філософ Григорій Сковорода. Протягом 1799—1846 років Покровський собор був кафедральним собором міста. На сьогодні він є найстарішим кам’яним пам’ятником архітектури національного значення в Харкові.
Свято-Благовіщенський собор
Найбільший кафедральний собор східної Європи належить до Харківській єпархії Української православної церкви Московського патріархату. Храм було споруджено протягом 1889 – 1901 років (архітектор ‒ Михайло Ловцов) у неовізантійському стилі з елементами еклектики. Собор вражає своїми розмірами — 34 м лицьового фасаду на 59 м висоти та 80-ти метрова псевдоготична ярусна дзвіниця. Cобор здатний вмістити 4 тисячі чоловік. Велика кількість деталей і поліхромне рішення фасадів з чергуванням горизонтальних рядів червоної цегли і світлої штукатурки створюють неповторний образ храму, який легко запам'ятовується.
Успенський собор або Собор Успіння Пресвятої Богородиці
Споруда найдавнішого православного храму Харкова, пам'ятка архітектури національного значення. Сучасну будівлю зведено у 1771–1777 роках за кошти духовенства і харків'ян. Дзвіниця собору ‒ Олександрівська ‒ побудована у XIX ст. на честь перемоги у війні з Наполеоном. Вона виконана у неокласичному стилі, а висота сягає 90 метрів. На час зведення була однією із найвищих у Російській імперії, нині — третя за висотою будівля Харкова. Собор розташований у центральній частині міста — на Університетському пагорбі, березі річки Лопань. Його можна побачити з будь-якого куточка центра міста. Після реставрації у 1986 році у соборі відкрили Будинок органної та камерної музики, де майстри відомої чехословацької фірми «Rieger-Kloss» виготовили і встановили орган. До 350-річча Харкова Укрпоштою у 2004 році виготовлена поштова марка, на якій зображена дзвіниця Успенського собору, а Національний Банк України випустив монету номіналом 5 гривень, із зображенням дзвіниці собору на аверсі.
Будинок зі шпилем
Житловий будинок зі шпилем — 12-поверховий історичний хмарочос. Його було зведено протягом 1950—1954 років у стилі, так званого, «сталінського ампіру» (архітектор П. Орешкін). У 1954 році була завершена головна семиповерхова частину будинку з одинадцятиповерховому вежею, увінчаною шпилем. Цей шпиль і дав загальну назву споруді. Будинок становить висотну домінанту простору і займає цілий квартал на майдані Конституції, який обмежений провулком Короленка, Московським проспектом і Вірменським провулком. Висота — 7-11 поверхів. У свій час будинок мав ще одну неофіційну назву — це «Книжковий світ», за однойменним магазину, який в 1950-1990 роки займав два перші поверхи будинку на майдані Конституції.
Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1814 – 1861)
Пам’ятник найвидатнішому поету України, зведено 1935 р. біля входу в сад ім. Т. Г. Шевченка (вулиця Сумська). Монумент вважається найкращим серед більш ніж 250 інших пам’ятників Великому Кобзарю в усьому світі. Автори пам'ятника скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року. Художній стиль монумента можна визначити як соцреалізм і сталінське бароко. 16,5-метровий пам’ятник включає в себе бронзову статую поета (5,5 м), що стоїть на круглому постаменті з природного силікату, який оточують 16 менших за розміром постаментів з бронзи, що відображають історію України та героїв з його творів. За задумом скульптора, здійснювати огляд фігур потрібно в послідовності композиційної спіралі, починаючи від фігури «Катерина» — статуї жінки з немовлям на руках, оспівана Т. Г. Шевченком в однойменній поемі; втілення образу жінки-матері під тягарем самотності і журби; й рухаючись проти годинникової стрілки. Цей пам'ятник великому кобзарю офіційно визнаний найкрасивішим у Європі.
